Каннабис OG Kush Коломна Каннабис SATIVA & INDICA

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ей-богу, бро, не веришь - я являюсь дурочкой, которая стала наркоманом. Но, честно говоря, я был не таким уж и испорченным ребенком. Я всегда любил байтить и фенчик мне тоже нравился, но вот шишки марихуаны мне пришлось открыть для себя позже. Именно они превратили меня из обычного наркомана в супергероя помоек.

Началось все так: однажды я решил окунуться в мир наркотиков поглубже. По соседству с нашим двором был такой лохматый демик, по кличке Жорик, который всегда был в курсе, где раздают годноту. Я подошел к нему и спросил, где можно достать что-то интересное. Он, стараясь быть крутым, подсказал место, где можно купить шишки марихуаны, которые, якобы, заставят меня увидеть жизнь в новых красках.

Какой я был наивный! Уже только на слове "новых" у меня начало шевелиться в животе. Но я решил не отступать и попытаться попробовать. Ведь не так часто возникает возможность сделать нечто такое, что нормальный человек никогда не попробует.

Мы с Жориком отправились на скамовую точку, где продавали этот чудо-продукт. Там нас уже поджидал мужик с глазами, как у кота Тома, и нас сразу охватила тревога. "А может они нам просто гнаться хотят?" - подумал я, но решил все-таки проверить свою смелость.

Мы подошли к нему, и он нам тихонько сказал: "Че надо?" Жорик, бесстрашный до мозга костей, проворчал: "Ща бы столько не байтить". Я только отмахнулся и говорю: "Шишки есть?". Мужик лишь покачал головой и быстро кивнул в сторону заброшенного дома. "Там, второе окно, найдете все, что вам нужно" - сказал он.

Мы пошли к дому, торопясь найти свои заветные шишки. Мы приблизились к окну, и нащупали на земле маленькую пачечку. А там - наша цель! Жорик быстро проверил, все ли в порядке, и сказал: "Да это фигня, это демик покурил, а не шишки марихуаны!"

Хотя Жорик и хотел уйти, я решил все-таки попробовать. В конце концов, дурак живет один раз, и если у меня есть возможность пыхнуть что-то новенькое, то почему бы и нет? Я загнал эту штуку в свою демиковую трубку и сделал глубокий вдох.

И вот, внезапно, я стал супергероем помоек. Мир вокруг меня обрел новые краски и звуки, а пройтись по улице среди обычных людей стало похоже на прохождение испытания на выживание. У меня были суперсилы! Я мог мчаться по улицам, летать над землей и даже предвидеть опасность.

Но самое главное - я стал героем для всех бомжей, которые обитали вокруг моего дома. Они восхищались моими способностями и даже прозвали меня Капитаном Помоек. Я защищал их от грабителей, разговаривал с голубями на языке "пернатой мафии" и всеми силами пытался сделать мир лучше.

Я понимал, что эти способности - всего лишь побочный эффект фенчика, который входил в состав демика. Но я решил, что пока я могу быть супергероем, я буду использовать свои суперсилы для добра.

Ведь сколько бы тебя байтили, сколько бы ни было закладок в твоей жизни, всегда найдется возможность стать героем. И даже если это произойдет на фоне наркотического опьянения, это все равно моя история. И именно я стал тем, кто спасал грязные и застигнутые врасплох жители помоек от несправедливости.

Так что, бро, не забывай: каждый из нас может стать героем, даже если это происходит на фоне скама и закладок. И помни - ты всегда можешь купить шишки марихуаны и попытаться стать супергероем помоек.